Багато переказів стародавньої Греції мають кілька варіантів. Ахіллесова п’ята міф належить до таких сказань. За однією версією, мати героя загартовувала його в божественному вогні, а вдень натирала амброзією. Другий варіант історії про те, як великий воїн знайшов свою невразливість, свідчить, що Фетіда занурювала його у воду річки мертвих — Стікс. В обох випадках єдиним слабким місцем хлопчика залишилася п’ята, за яку немовля тримали.
Походження фразеологізму ахіллесова п’ята
Ахіллесова п’ята (книжн.) слабкий бік чогось-н., легко вразливе місце [за грецькою міфологією тіло Ахіллеса було невразливе в усіх місцях, крім п’яти]
Ахілл прославився як великий воїн. Із самого дитинства він ріс міцним і видатним юнаком. Йому були невідомі страх і боязкість. Не було того, що могло б налякати героя. Будучи ще зовсім маленьким, він ходив на полювання вбивати левів і диких кабанів, які тероризували селян.
Була в ньому не тільки сила, а й швидкість. За переказами Ахіллес легко міг загнати оленя. Наздогнавши звіра, він валив його голими руками і поваленого ніс на плечах додому.
Міфи про Ахіллеса
Ріс він під настановою своєї матері Фетіди. Вона хоч і була богинею, але ні на день не забувала про смертного сина. З настановами і вченнями приходила мати до Ахілла.
Як Ахіллес перевдягався дівчиною і ховався від війни в Трої
Одного разу, відомий у ті часи ватажок воїнів Менелай став збирати нове військо, щоб вирушити війною на Трою. Фетіда мала дар провісниці. Вона бачила важку смерть сина на війні і всіляко намагалася захистити його від цієї долі. За вказівкою матері Ахілл був захований на острові Скірос. Там у палаці Лікомеда він переховувався переодягнений у жіночий одяг.
Однак, про долю юнака знали і віщуни. Міф про великого Ахілла оповідає, що вони бачили у видіннях уготовану долю героя і точно передбачили, де його знайти. Вожді Одіссей і Діомед вирушили на Скірос під прикриттям торгових кораблів. У вбранні купців прийшли воїни до палацу.
Довго не могли вони зрозуміти, хто з дочок царя насправді був переодягненим хлопчиком. Тоді Одіссей придумав хитрість. Він розклав у палатах прикраси, одяг, тканини. Серед строкатих шовків поклав також вождь і лук зі стрілами. Але ніяк не видавав себе Ахілл.
Читати: Що означає вираз Троянський кінь
Одіссей наказав своїм воїнам, що стояли зовні, видати бойовий клич. Здійнявся шум, подібний до криків, що передують бою. Царівни Скірос у страху втекли в палати, але одна з них, схопивши лук, одразу ж понеслася до виходу. Це і був переодягнений Ахілл. Діомед звернувся до нього і закликав брати участь у Троянській війні, і той, не думаючи, погодився.
Юний герой був слухняним сином, тож дослухався до указу матері, але хлопчика не тішила перспектива носити жіночі сукні. Тож отримавши запрошення зайнятися справою, гідною справжнього чоловіка, Ахілл з радістю його прийняв.
Доблесть слідувала по стопах юного героя. Він у перші ж дні здобув репутацію великого воїна. Безстрашність і вміння поводитися з мечем забезпечили юнакові військову славу. Міф розповідає, що ним було здійснено велику кількість подвигів на полі битви. Удача супроводжувала хлопчика всюди.
Ахіллес і Брісеїда
Він узяв участь у нападі на міста, що оточували Трою. Педас і Лірнес підкорилися його мечу. Під час боїв у його полон потрапила Бресеїда, на яку поклав око ватажок Агамемнон. Він відібрав у юнака полонянку і тим самим сильно образив Ахілла. Цей вчинок настільки засмутив героя, що той відмовився продовжувати війну проти Трої. Він склав свій меч і пішов з поля бою, але смерть його друга Патрокла змусила юнака знову взяти в руки зброю.
Походження виразу ахіллесова п’ята
Уся суть і походження виразу «Ахіллесова п’ята» полягає в безглуздій загибелі героя. Після повернення в стрій греків, Ахілл зміг повалити Трою. Він вирушив до царського палацу, там він зустрівся з принцом Парісом, який ненавидів його. Той узяв лук і вистрілив у юнака. Благаючи про благословення бога Аполлона, він випустив дві стріли, одна з яких встромилася в єдину слабку точку в героя не тілі. Отруєний наконечник не залишив шансів Ахіллу вижити. Його пригоди і подвиги згодом описав Гомер у своїй Іліаді.
