Походження імені «Гадес»
Самі по собі імена бога Аїда, повелителя царства мертвих, доставляють дослідникам чимало проблем. Основне його ім’я в Елладі — Аїд, а в Стародавньому Римі — Плутон (ось і відповідь на запитання, на честь якого бога названо планету Плутон). Однак також є інше ім’я бога Аїда — у Греції його також нерідко називали Гадесом. А римський бог Плутон також отримав прізвиська Орк і Діт. Можливо, це якось пов’язано з табуюванням імені — вважалося, що чим рідше людина вимовляє справжнє ім’я бога підземного царства, то менша вірогідність, що той зверне на нього увагу, а отже, довше вдасться уникати смерті.
Менш відомим прізвиськом Аїда є Полідегмон, що можна перекласти як «одержувач багатьох дарів» — найімовірніше, це пов’язано з тим, що душа кожної людини, прийшовши до царства смерті, вже ніколи не зможе покинути його.
Опис
Для початку не зайвим буде дати опис бога Аїда.
Він схожий на свого брата — Зевса. Бородатий, високий, але втомлений від життя, з мертвими очима, він не тільки наводить жах на смертних, а й справедливо править своїми володіннями, куди рано чи пізно потрапляє кожна людина. Для нього характерне темне волосся і водночас світла, навіть бліда шкіра.
Бог чого Аїд у стародавній Греції
Цар підземного світу та бог смерті. Аїд був царем підземного світу і повелителем тіней мертвих. Нижче наводиться колекція різних згадок про цю роль цього бога, за винятком конкретних міфів і культів:
- Бог похоронних обрядів і жалоби. Аїд був богом похоронних заходів і жалоби. Небіжчиків, після смерті яких не провели належні похоронні обряди, не пропускали в підземний світ.
- Бог некромантії та примарних візитів. До Аїда зверталися під час проведення обрядів некромантії — закликання привидів померлих. Аїд і Персефона також керували оракулами смерті (некромантейонами) в місцях поклоніння некромантії — Феспротії та Кумаї.
- Бог проклять. Аїд був богом найпотужніших заклинань, зокрема й прокляття люті Еріни. Цар підземного світу іноді карав людей за найтяжчі злочини, особливо за матеревбивство або батьковбивство. Для цього він посилав за злочинцями мстивого привида в супроводі Ерінії. Прокляття, які накладали Аїд та Ерінії. Якщо хтось давав обіцянки зі словами «хай буде я проклятий, якщо порушу клятву», а потім не виконував це, люди волали до Аїда.
- Майстер снів. Аїд був повелителем снів, зокрема й тих, які люди вважали посланнями від мертвих. У царстві Аїда була двостулкова брама, за одними дверима були правдиві сновидіння, за іншими — брехливі.
- Бог гірничої справи, благородних металів, земельної родючості. Аїд був богом земельної родючості, бо він звільнив Персефону — богиню, яка символізувала весняний розквіт природи. Його часто зображували з рогом достатку в руках, який був сповнений снопами хлібних злаків.
Атрибути Аїда
З основних атрибутів можна виділити магічний шолом і двозубі вила — зброю бога Аїда.
Факт! Шолом (за іншими даними капюшон або капелюх) він отримає в подарунок від циклопів, яких звільнив із вічного ув’язнення після перемоги над титанами. Зевс отримав блискавки, а Посейдон — тризуб.
Шолом мав чарівну властивість — робив невидимою людину, яка одягала його. Згодом його використовував не тільки Аїд, а й багато інших героїв Олімпу. Наприклад, Зевс одягав шолом, б’ючись із титанами, Афіна використала артефакт, щоб Діомед переміг Ареса, та й перемога Персея над Медузою Горгоною також не обійшлася без цього цінного головного убору.
Ну а левова частина сили бога Аїда укладена у вилах. Це його головний атрибут влади — як блискавка у Зевса або тризуб Посейдона.
Деякі художники також зображували бога з рогом достатку в руках. Щоправда, це скоріше характерно для періоду, коли Аїд уже увібрав у себе риси Плутоса — богу, що відповідає тільки за царство мертвих, такий артефакт ні до чого. А ось у руках того, хто стежить за родючістю, він має цілком логічний вигляд.
На картинах біля ніг Плутона нерідко лежить вірний Цербер — триголовий пес, хранитель підземного царства мертвих. Крім того, нерідко компанію Гадесу складає Персефона — його дружина, про яку буде розказано трохи нижче.
Поява
Аїд є не тільки могутнім божеством, покровителем царства смерті, а й старшим братом Зевса і Посейдона.
Їхній спільний батько Кронос — наймогутніший із титанів. Він знав про пророцтво, що його діти одного разу повалять батька, щоб зайняти місце того. Щоб цього не сталося, Кронос ковтав їх усіх живцем одразу після народження. Так тривало багато років, поки одного разу дружина Крона — Рея — не зважилася на непокору. Коли народилася її остання дитина — Зевс — любляча мати обдурила законного чоловіка. Замість немовляти вона підсунула підсліпуватому титану камінь, який той, не чекаючи, проковтнув.
Згодом Кронос дізнався про обман і витратив чимало часу, щоб відшукати нащадка, який вижив. Але Рея, а також її помічники, багато років приховували немовля, потім дитину, а потім і молодого бога, який набирає силу. Коли ж Зевс набрав достатньо сил, він кинув виклик своєму батькові і переміг його в сутичці. Після цього Зевс разом із Реєю змусив Кроноса відригнути проковтнутих раніше дітей. Їх виявилося чимало:
- Аїд,
- Посейдон,
- Деметра,
- Гестія,
- Гера.
Титана після поразки відправили на вічне заслання в Підземне царство мертвих.
Звільнені боги і богині й стали першими олімпійцями — наймогутнішими мешканцями Олімпу. Кожному знайшлося відповідне місце, на якому він зміг розкрити свій потенціал.
Так, Гера стала покровителькою шлюбу і породіль, Гестія — богинею сімейного вогнища, Деметра — богинею землеробства, Посейдон — володарем усіх морів і океанів, ну а Аїд — владикою підземного царства смерті. Зевс хоч і був молодший за них усіх, але став верховним богом, бо саме він кинув виклик Кроносу і здобув перемогу.
Ким же став Гадес?
Спочатку давньогрецький бог Аїд мав лише одну функцію — був покровителем царства, розташованого під землею, де проводили вічність душі мертвих. Звісно, його боялися, ім’я намагалися зайвий раз не вимовляти, нерідко використовуючи алегоричні назви.
Водночас усі філософи та богослови визнавали Аїда, підземного бога, дуже гостинним і щедрим — усе-таки, нікому з живих не судилося уникнути візиту до нього. Але лише дуже небагатьом під силу покинути володіння Плутона.
Однак із часом уявлення про нього змінилося. З якихось якихось причин давньогрецька міфологія бога Плутона (Аїда) поєднала з Плутосом, який до цього був абсолютно окремим божеством — покровителем родючості. Загалом це пояснює звідки взявся грецький чи олімпійський бог Плутон (просте спотворення імені). До того ж, по своєму це логічно. Адже саме із землі ростуть дерева і трави, йдучи корінням до підземного царства смерті. Додатково на користь цієї точки зору зіграла і проста аналогія. Щовесни орачі засівають землю зерном — нібито ховають її. А вже за кілька тижнів зерна проростають і набирають сили, щоб восени принести багатий урожай.
Звісно, додавання такої важливої функції не могло не позначитися на ставленні до Гадесу простих смертних. Тепер його боялися вже куди менше, а Гомер навіть називав Аїда Підземним Зевсом.
Отже, відповідь на запитання, чим керує бог Аїд, досить неоднозначна. Хоча його основна функція — контроль за царством мертвих, він також відповідає за родючість земель.
Суд Аїда
Кожна душа, що потрапила в царство мертвих, обов’язково проходила через суд, який мав визначити, де ж проведе померлий вічність. Суддів існувало троє:
- Мінос,
- Еак,
- Радамант.
Причому в кожного була певна спеціалізація. Наприклад, Еак не тільки виступав суддею для білих людей (європейців), а й зберігав ключі від усіх воріт у підземне царство. Радамант опікувався всіма справами азіатів — людей зі сходу — а також стежив за порядком в Елізіумі (обитель праведників). Мінос же вважався найбільш справедливим і мудрим із трьох. Тож по його допомогу Еак і Радамант вдавалися лише в крайніх випадках — якщо самі вони не могли вирішити, що ж робити з тим чи іншим померлим.
Найкращі з людей потрапляли в Елізіум, де вічність насолоджувалися буттям в оточенні чистих струмків, зелених луків. Насамперед сюди могли потрапити поети, воїни, які загинули за Вітчизну, а також герої, які вчинили подвиги для свого народу. Люди, які бездіяльно прожили життя, робили ковток з річки Лети, після чого назавжди забували своє минуле і проводили вічність, тиняючись берегами річки безтілесними тінями — безцільно, як і жили. Ну а великі грішники (включно з тими, хто наважився обдурити богів) удостоїлися індивідуальних покарань.
Наприклад, розбійник Сізіф був приречений вічність вкочувати на гору камінь, який щоразу зривався і падав до підніжжя. Тантал, який убив свою дитину і бажав нагодувати її плоттю богів, був проклятий — стояв у річці, під плодовим деревом, але не міг ні зробити ковток води, ні зірвати плоди. Іксіон, який убив родича, а потім ще й образив Геру, був прив’язаний до колеса, яке вічно оберталося. Нарешті, Данаїди (50 доньок Даная), які вбили своїх чоловіків, отримали особливу кару — вічно наповнювати водою бочку, у якої немає дна.
Тож можна сказати, що із судовою системою в царстві Аїда все було непогано.
Сімейне життя Аїда
На відміну від брата Зевса, який був вельми велелюбним богом, Аїд зберігав вірність своїй дружині Персефоні. Принаймні, серйозних підтверджень у картинах або віршах до наших днів про його любовні подвиги не збереглося. Але при цьому дітей у них так і не з’явилося (знову ж таки, вельми контрастно порівняно із Зевсом, який наплодив купу богів і напівбогів). Лише за деякими джерелами Персефона народила своєму законному чоловікові одну-єдину дочку — Макарію. Але також існує думка, що її батьками були Геракл і Деяніра — тут різні джерела розходяться.
Тому можна припустити, що Аїд виявився безплідним — що ж, це цілком очікувана риса для бога, який стежить за порядком у царстві мертвих.
Єдина згадка інших контактів у Гадеса — Мінфа. Вона була німфою і наложницею бога мертвих. Але після того, як він зустрів Персефону, закохався в неї і викрав, бог зовсім забув про свою пасію. Та була настільки розчарована, що почала плести інтриги проти Персефони, сподіваючись, що усунення суперниці дасть змогу знову повернути прихильність могутнього коханця. Однак її планам не судилося збутися. Дізнавшись про підступи, Персефона (а за деякими даними її мати Деметра) перетворила нещасну кинуту Мінфу на кущик м’яти.
Культ Аїда
Стародавній бог Аїд (Плутон) користувався величезним впливом у всі часи. Не дивно, що існував і відповідний культ. Щоправда, поширеним його не можна назвати — судячи з усього, шанували бога царства мертвих лише в Еладі.
До того ж збудований храм відкривався лише раз на рік — це символізувало той факт, що і смертним судилося спуститися в царство Аїда лише раз у житті. І входили до храму виключно священнослужителі — для простих людей на це існувала сувора заборона.
Найчастіше в жертву Аїду приносили свиней або биків
Однак більшої популярності він набув, коли став ще й богом родючості. Тут уже він виступав дарувальником земних благ — не дивно, що популярність Аїда різко зросла. Тепер люди збиралися вшановувати могутнє божество не тільки в храмі, а й в інших місцях. Це могли бути глибокі печери, а також ущелини в землі — вважалося, що всі вони могли бути входами в царство смерті. Не обходилося і без жертв. Зазвичай для цього обирали чорних тварин.
